“Так, Господи, але й щенята їдять під столом кришки по дітях” (Мр 7, 24-30)
Читаючи Євангеліє, бачимо різну поведінку Христа, ставлення до людей: милосердя і критику. У цьому євангельському уривку позиція Ісуса Христа, на перший погляд, може видатися твердою. Він досить різко відповів жінці, яка з проханням припала Йому до ніг: «Дай спершу, щоб діти наїлись; не личить бо взяти хліб у дітей і кинути щенятам». Спаситель вказує, що прийшов найперше до вибраного народу, і лише потім можна говорити про поган.
Настирливість жінки у її проханні є прикладом віри для кожного з нас. Коли Господь побачив віру жінки, то в Його серці милосердя перемогло справедливість. Коли ми справді чогось потребуємо і віруємо у всемогутність та любов Ісуса, не маємо перейматися, наскільки ми святі, гідні стати перед Богом, бо ж ніколи не будемо гідні. Бо дехто каже: „Як стану досконалим, тоді піду до Сповіді та Причастя”. Це вже не є надія на Бога, а надія на себе. Однак завжди маємо наполегливо просити помочі у Бога. Проявляти розуміння, що вирішення проблем не залежить повністю від нас, а Ісус є джерелом добра. Адже якщо швидко перестаємо просити чогось, це показує, що нам бракує надії та довіри Христові. Господь про це казав дуже просто: «Просіть, і дасться вам!»
Коли говоримо про молитву, важливо пам’ятати про іншу сторону медалі: молитву треба поєднувати завжди з працею людською і духовно. Щоб Ісус допоміг нам, маємо створити для цього основу – виконати свої людські та духовні обов’язки, а все інше Бог доповнить. Святі часто керувалися у житті простим правилом: „Праця і молитва”. Працюй і молися й Бог допоможе тобі. Цю подвійну надію досконало пояснює духовна мудрість: „Працюй так, якби все залежало від тебе. Молися так, якби все залежало від Бога”. Праця і молитва – це співпраця з Ісусом, яка запевнює успіх у вирішенні всіх справ. Це бачимо у поведінці жінки. Христос не вислухав її за першим разом, але вона продовжувала просити помочі. Бачачи віру жінки, Ісус оздоровив дочку.
У Божественній Літургії ми багато разів кажемо: «Господи, помилуй!», повторюючи Богові свої прохання, виражаємо надію на Нього. Тож у випробуваннях, труднощах і нестачах пам’ятаймо, що вирішення справ залежить передусім від Бога, а не від нас. Не переставаймо у молитві надіятися на Бога й просити Його про всі наші потреби. Ісус, бачачи цілковиту надію на Нього та довіру, обов’язково допоможе, винагородить їх.
